k_k_kloun (k_k_kloun) wrote,
k_k_kloun
k_k_kloun

Про любовь

Донецкий "патриот" заламывает руки:


Декілька тижнів тому в Оперному театрі Донецька були влаштовані помпезні похорони російського окупанта Арсенія Павлова («Мотороли»), які нагадували похорони часів СРСР генеральних секретарів КПРС. Зігнана наймитами Кремля у центр Донецька масовка зображала «народний сум та плач». П’ятитисячний натовп рекрутованих із табличками районів та міст кремлівська пропаганда зобразила 50-тисячним та транслювала на усіх каналах телебачення під час подорожі Путіна до Берліна на зустріч «Нормандської четвірки». Вочевидь, Донбас примусом женуть у минуле радянських часів.

Але серед похоронної процесії було багато і тих, хто прийшов туди за власним бажанням, ще і квіти приніс. Постає питання, як так трапилося, що на землі Донбасу буйним цвітом розквітли «бур’яни» зрадників та українофобів. Для громадянина кожної країни, і навіть кожної тварини на рівні підсвідомості чи тваринного інстинкту, – первинної реакцією на вторгнення і агресію є захист власної країни і території. Як так трапилося, що тисячі людей зрадили Україну та волали «Путин, введи войска»?


Не может не удивлять, что верность Незалежной предполагается в гражданах по умолчанию, как и любовь к ней. А отсутствие таковых считывается как "предательство и украинофобия".
Хорошо бы разобраться с качествами, предполагаемыми по умолчанию.
В 1992 году включили Незалежность. Видимо, в эту секунду во всех жителях Донецка, Луганска да и вообще Украины зазвенел зуммер " любить Украину".( В тех границах, каковые она имела на тот момент. То есть Ростовскую область уже не любить, конечно. По идее, Молдавию, Грузию, тоже незачем. Не говоря уже о Владивостоке. Ну, и оставшийся мир, разумеется*)
Есть что-то, не побоюсь этого слова, "совковое" к ожидании такой тренированной на прогиб психики сограждан. Впрочем, если не звенит зуммер любви, то в гибких гражданах начинает мигать лампочка " предатели".
Йогурт бы делать из этих людей.

Замечательно интересно, что для патриота даже не секрет, как относились к новому, предложенному в 1992 году формату любви и верности жители Донецка, поскольку они не очень это скрывали:
Із далекого 2004 року на стовпах вздовж дороги Донецьк – Луганськ у напрямку міста Сніжне залишилися нафарбовані біло-блакитного кольору стрічки Партії регіонів. Малювали їх під час повторного голосування сфальшованих на користь Віктора Януковича виборів президента України. Вже тоді спроба висловити іншу думку чи симпатію до іншого кандидата викликала агресію та неприйняття переважної більшості населення. Незгодних звільняли з роботи, грозили божевільнями, били та погрожували смертю. Дорога у Сніжне вже тоді була небезпечною для автомашин із номерами західних та південних областей України. Студентам, яких привезли з Одеси як спостерігачів кандидата в президенти України Віктора Ющенка, забороняли виходити у місто, діти голодували, і їх годували, під страхом осуду колег, жінки у виборчих комісіях.

Неспособность сделать нужные выводы из совокупности фактов и упорство в стремлении видеть желаемое на месте действительного обязаны как правило, не стоицизму, а элементарной тупости.
Ну, тупой патриот, что в этом такого. Один он такой, что ли?
Subscribe

  • (no subject)

    ... людям, далеким от литературы, будет интересно, что борец за чистоту французского языка Фрешетт (в одном из его романов герой прогоняет…

  • (no subject)

    Совпадение или нет, но большинство вбросов, уличающих аборты и злосчастных баб, которые их делают, исходят от авторов- мужчин. Думается, в этой…

  • (no subject)

    Положительные русские мужчины опасаются заводить семью и детей в свете перспективы, что если жену перемкнет, она разведется, дети останутся ей, а он…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 6 comments